Голубецька бібліотека КЗ "Публічна бібліотека Крижопільської селищної ради": 2013

Серед розкішної зеленої рослинності, серед чистих джерельних вод у XVII ст. виникло село Голубече. Саме село розташоване на низовині, до заходу від села відкрита і похила місцевість, розкинулась вона на досить великому просторі з усіх сторін обрамлена лісом. У самому майже центрі цієї місцевості, на значному схилі розмістилося село. Через село протікає струмочок, на своєму шляху він перетинається в двох місцях поперечними місцями, які разом з головним струмком утворюють невеликі ставки; таких ставків у селі чотири.

Прізвища в Голубечому, як і на інших землях України, творилися за різними ознаками, зокрема за родом занять, за зовнішнім виглядом незначний відсоток прізвищ жителів становлять колишні прізвиська, які характеризували людей за зовнішнім виглядом, іншими індивідуальними ознаками. Особливістю Голубечого можна назвати те, що тут нерідко ставали прізвищами польські чоловічі імена. Отже в цьому населенному пункті нараховувалося 93 прізвища. Основу Голубецьких прізвищ складають такі, носіями яких було 4 чи більше родини.

Близько половини XVIII ст. власником села Голубече був князь Стефан – Феліціан Четвертинський. Незабаром село перейшло до Пулавського . У 1895 році Голубече належить Альфонсу Вейдліху. Отже, за 150 років Голубече належало Четвертинському, Пулавському, Холодецькому, Корчевському, Вейдліху.

Революція і громадянська війна не оминули і голубече. У грудні 1919 – на початку 1920 рр. територією села проходили денікінці, вірніше добровольча група генерала Бредова. Щоб відрізати шлях відступаючим частинам Денікінською армії, партизани на чолі з Леонтієм та Арсеном Фалаштинськими спалюють дерев’яні кріплення залізничного моста. На честь їх названо центральну вулицю села Голубече.

Після революції розгорнулось будівництво нового життя села Голубече. У 1929 році було організовано 2 колгоспи: ”Радянський хлібороб”, який очолив Глотюк К.П. та ”Більшовик”голова – Бондар М.О.. У 1930 році колгоспи об’єдналися в колективне господарство “Комунар” . Головою колгоспу став Ільницький, згодом Довганюк Я.І.. 14 квітня 1931 року утворюється колгосп ”Третій вирішальний”, який очолили Кухарина, Голотюк К.П..

Та мирна праця селян була перервана війною… Під час окупації ”Комунар” було збережено. Очолював його Сатановський Матей. Колгосп займався насіннєвим виробництвом. Все насіння вивозилось до Німеччини. Проте не цим відзначилось Голубече під час війни. За перемогу над Фашизмомзаплатили своїм життям 223 жителі села. Солдати з Голубечого лежать в тверській, чехословацькій, ромунській, німецькій, угорській, полтавській, гомельській, молдавській, смоленській, ленінградській, донецькій, татарській, вінницькій, кримській, орловській, австрійській, курській, харківській землях. За переказами, дорогу з Красносілки на Крижопіль по праву можна називати дорогою печалі, мук, страждань. Майже 2 тижні дорогою, яка прокладена на полях Голубечого, фашисти гнали бесарабських і буковинськихєвреїв. На швидкоруч викопували могили, де хоронили виснажених дорогою, голодом, спрагою людей. Ці поховання довгий час зберігалися, але згодом зрівнялися із землею.

Після визволення села головою ”Комунара” став Діброва М.Я. , а ”Третього Вирішального” – Медвідь Ю. Після демобілізації Голотюк К.П. став керівником цього господарства. У 1950 році відбулося об'єднання колгоспів в один ”Третій Вирішальний”. Наказом Президії Верховної Ради СРСР в різні сроки нагороджено 219 колгоспників. В 1958 році Голотюку К. і Марцин Т. було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Примножила славу Голубечого ще один герой – Ф.Д. Мотель. Орденом Леніна було нагороджено 11 колгоспників, орденом Трудового Червоного Прапора – 15, орденом ” Знак пошани” – 8 осіб. Медалями ”За трудову доблесть ” і “Трудову відзнаку”– нагороджено 70 осіб, Ювілейну медаль отримали 111 осіб.

Наше село не тільки відоме своїми працьовитими людьми, а й своєю мальовничою природою. Саме в нас був знятий фільм ”Доля марини ”, де відображено голубецькі краєвиди і життя його мешканців. Прообразом Головної героїні стала Тетяна Марцин.

Головами колгоспу в Голубечому були Оніщенко О.Ф. ; Дубік В.М. ; Бобов А.А.. У 1963 -1968 рр. колгосп очолював Фіксман Є.І.. Він вніс великий вклад у розвиток колгоспного виробництва, здійснив електрифікацію села, побудував контору, будинок тваринника, обладнав кладовище. В 1968 – 1975 рр. головою був Шевчук Д.Д. В 1974 році колгосп було переіменовано в колгосп імені Т. Марцин. 1975 – 1983 рр. головою колгоспу був Трач М.М. ; А в 1983 – 1997 рр. – Котюжанський М.П. . 7 листопада 1983 в селі відкрито меморіальний комплекс. В 1997 році тут було створено СТОВ, яке очолив Колесник П.М. З лютого 2000 року існує агрофірма ”КРЯЖ - АГРО”. З 2006 року це СТОВ ”КРЯЖ І К”підрозділ села Голубече. Давня традиція насіннєвого виробництва зараз продовжена в роботі Вінницького обласного державного центру експертизи сортів рослин, начальником якого впродовж багатьох років є невтомний працівник сільського господарства заслужений агроном Рябий А.С.